Анастасія Шеліхова – Буває прикро й сумно дуже…

Буває прикро й сумно дуже,
Коли день у день у натовпі людей
Ти бачиш “мені байдуже”,
Що заповнює безліч очей…

Відсутні добрі, милосердні посмішки
І випадкові теплі погляди у вічі.
З’являються частіше насмішки,
Що поглинають, як піски сипучі.

Не знаю, куди від цього подітись
І де сховати від презирства очі.
Нема мені кому і пожалітись.
Чомусь бентежить це мене щоночі…

Чому ласкаві, ніжні погляди
Вже не зустрінеш просто так?
Чому змінився наш світогляд
І де подівся гарний смак?..

автор: Анастасія Шеліхова