Анастасія Глівінська – Не хочу вже чути,набридло…

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Анастасія Глівінська – Не хочу вже чути,набридло…

Не хочу вже чути,набридло
Безжально серце крається моє
Коли про свою країну говорять
Як щось далеке, забуте, чуже.

“Хабарі, безробіття, дороги жахливі
Дефолт у країні- все їй кінець!
Скоріше звідси валити треба
Або з Московщиною йти під вінець!

От тоді ми заживем як люди
Країна процвітатиме, рівень життя зросте
По-іншому ми не виберемось
Треба швидко валити і не пхати туди своє рильце!”

Ну звичайно, покритикувати ми перші.
Обговорити й засудити – ми рожденні на це,
щоб скаржитись на владу й суспільні процеси
Та далі цього “ПАТРІОТИЗМ” не йде !

От тому у нас все так погано,
От тому ми загрузли в лайні.
Тому що “розумних” людей в нас чимало,
А тих,що люблять насправді Батьківщину – ні !

автор: Анастасія Глівінська

Не хочу вже чути,набридло

Меню