Алла Жабокрик – Між днями розкиданими, сонними, грішними.

Між днями розкиданими, сонними, грішними.
Між розмовами із вином, сексом та грішми.
Між поетами, музикантами та бандитами.
Між жінками, чоловіками на тіло ситими.
Між рядків, між проказ та між душ пробитих.
Я зуміла тебе згубити.

Десь між сьомою, восьмою чи дев’ятою ранку.
Між недопалків, віршів та пустих бляшанок.
Між вчорашньою піцою, білизною та сусідками.
Між обдертими стінами, гуртожитками, свідками.
Між Африкою\Австралією та днями прожитими.
Не хотіла тебе згубити.

Ти ходив на роботу і був так стандартно статичним.
Не палив, не пиячив, здавався ганебно звичним.
Мав чорне волосся, бліде тіло, довгі красиві пальці.
Пив каву без цукру та й тільки лишень уранці.
Не підвищував голосу. Не вказував мені, що робити
Дозволив себе загубити..

Я ж носила діряві джинси, стару майку і пила колу.
Завжди в кедах була узута і навіть у тебе вдома.
З сусідами не віталась, дітей не хотіла, засмагала гола.
Не ходила до церкви, не молилась та вірила в Бога.
Колись навіть для тебе хотіла перестати палити.
А ти дозволив себе згубити.

Ми сварились, кричали і справді востаннє прощались.
Потім знову до ранку на кухні нестримно кохались.
Прокидались лише по обіду, коли сонце добряче палило.
Ти, як завжди, сидів і мовчав. Я каву тобі варила.
Потім снідали залишками піци та тостами з варенням.
Ти на мене дивився і не міг вгадати — з якого я плем’я.

Ми читали один одному в голос Джека Лондона.
Я дивилась на тебе і, певно, була схожа на бовдура.
Із закоханими очима, дурною посмішкою та скупими словами.
Я чіплялась тобі на плечі й цілувала тебе. Цілувала.
Потім хапала речі, залишала записку і йшла у безвість.
На зап’ясті залишивши тобі безкінечність.

Між новими містами\столицями, перехрестями та будинками
Я шукала подібних тобі. Із такими ж, як в тебе, відбитками.
Я ховала тебе у себе й намагалася нічого не забути.
Тільки ось на дворі уже коси чіпляє жахливий грудень.
А я ж востаннє любила\торкалася\чекала тебе у травні.
Ми з тобою такі зухвалі.

В перервах між подорожами\сесіями. Між загубленим змістом.
Я верталась щоразу\щомісяць в теж саме старезне місто.
Пила холодне вино на лавках, заховавши його у пакети.
І на згадку про себе кидала у воду серце й монети.
Щоб ще раз вернутись у це старе місто. Що б ще раз до тебе
вернутись
зустрітись…

автор: Алла Жабокрик

Між днями розкиданими, сонними, грішними.