Напиши мені, пташко, чотири останніх листа.
Я із кожним листом буду трішечки помирати.
Я заплющую очі, я тихо рахую до ста,
моє серце кричить, як заряджені болем гармати.
І у кожнім листі напиши мені тільки по слову,
я ж, як світло в пітьмі, берегтиму твої листи.
Я ще пам’ятаю твій сміх і твою бездоганну мову,
ти продовжуєш в серці моєму сліпими вогнями цвісти.
Після третього слова, я впаду в непроглядну повінь,
пропаду десь в тобі, небо в тобі утоплю,
із четвертим листом перерветься твоя мені сповідь.
Я складав із листів , ніби пазл –
“Я
тебе
не люблю”.
автор: Алла Вишня