Аліса Волш – Час тікав від мене усіма можливими шляхами…

Час тікав від мене усіма можливими шляхами,
бив посуд, спалював все до тла,
А я сиділа прямо отут і його чекала,
думала, що скажу, підбирала слова
Я чекала його аби все докорінно змінити
Лише майбутнє або декілька кроків в минуле
Час з*явився саме тієї миті,
коли я зовсім про нього забула.
Він прийшов, сполоханий, невловимий
Дивився мені прямо у саме серце,
Якби ж то ми повернулись назад, я б стільки всього змінила,
Я б сказала слова, що досі у роті терпнуть.
Він посміхнувся, торкнувся мого плеча,
Сказав мені тихо, майже пошепки,
“Мила, на то я і час,
аби ти допускала помилки,
Щоб вони не ставали для тебе фатальними,
І щоб вони робили тебе стійкою,
Я загоюю всі твої гематоми і рани,
Які ти не в силах сама загоїти”
Час дивився мені у очі, мовчав,
Чекав, доки я скажу бодай слово,
напевно, дійсно на те і біжить цей час,
аби все траплялося випадково.

автор: Аліса Волш

Час тікав від мене усіма можливими шляхами...