Аліна Звіздецька – лице постаріє а маска залишиться вбрана…

лице постаріє а маска залишиться вбрана
час навіть душі розклАде на мертві шматки
він повільно живою водою облиє із крана
а водою мертвою втопить вчорашні сліди

він усе забере у свою невідому долину
у підвалини дум де тече швидколинна ріка
ампутує минуле немов смертоносну пухлину
аби лінія долі з’явилася довга й чітка

він вбиратиме все наче губка вологі рідини
наші дні і польоти десь там на крилі журавля
роз’їдатиме світ поки в ньому не тріснуть судини
але ти посміхайся йому і зблизька і здаля

бо немає в житті надто добре чи надто погано
час показує нам протилежніші завш полюси
а ми вміємо так собі жити жахливо спонтанно
але мати у долі в запасі врожайні ліси

автор: Аліна Звіздецька