Крізь свою пихатість ти не бачив неба,
А вона без тебе, а вона без тебе…
Крізь мільйони слів ти шукав в ній тишу
Говорив не кину, в горі не покину.
Крізь думок мігрень лікував гангрену,
А вона жила у своïй арені.
Ти збирав листи і палив слова,
А вона жила, всеодно жила
Ти курив Вінстон, запивав Мартіні,
А вона ходила в тебе ніби в тіні.
Ти топив себе у розвагах диких,
А вона шукала людей не дволиких.

Декілька думок, пару слів прощальних,
Ти від сліз не змок, хоч вони й прощальні.

09.08. 2013

автор: Аліна Міщук

Меню