Тебе у мене іще так багато,
Ще ціла жменя, повна до країв.
Я так тебе не хочу відпускати,
У тьмяні, безкінечні сірі дні.
Ти в мене є, до тебе я горнуся,
Твій запах сповнює мене життям.
Понад усе я втратити боюся
Тебе, і шепчу: « Не віддам…».
Та кожен день, як злодій по піщинці
З моїх долонь тебе мою краде.
Шматує серце по малій частинці,
Як навіжена кішка душу рве.
Ти лиш моя! Лишись, не йди, не пущу!
І ти не йдеш, ти поряд, як завжди.
Та як закон, ти у глибінь сліпучу,
По крапельці щодня біжиш, біжиш…
Ми в світі цім приречені на втрати,
Для кожного відведено свій строк.
І той, хто нас не хоче відпускати,
Тримає у долонях, як пісок.
автор: Аліна Денисова