Так добре,коли тебе чекають вдома,
Не швидко стигне щойноспечений пиріг,
Зникає скоротечно остогидла втома,
Поскрипує привітно липовий поріг.
Зелений чай, розмови звичні про буденне,
У клітку плед, зачитаний до дір роман,
Таке все звикле, й водночас блаженне,
Мов тиха гавань, зачарований лиман.
Як добре, коли є кому чекати,
Коли той чай зробив собі не сам,
І привід хвилюватися давати,
Коли спізнився хоч на хвилечку, на грам!
Коли тебе чекають – так приємно!
Так хочеться скоріше повернутися у дім!
Ні,не туди, де одиноко, холодно і темно,
Не у будівлю з виразом засмученим й німим…
автор : Агнія Лісовська
