Не в степу, не на могилі –
Над Дніпром широким –
Ти заснув єси, Кобзарю,
Вічним сном глибоким.
Над Невою, під снігами,
При похмурім сонці
Ти поліг єси, мій друже,
На чужій сторонці.
У головах не посадять
Червону калину,
Не привіта соловейко
Твою домовину.
Не закує і зозуля
Де-небудь в куточку,
У цвітючім та пахучім
Вишневім садочку…
Круг тебе чужа чужина…
Та не чужі люде:
Є кому тебе оплакать,
Є – і довго буде.
Покоління поколінню
Об тобі розкаже,
І твоя, Кобзарю, слава,
Не вмре, не поляже!