А все ж минулого тепер і не існує.

Кожен по свому стежкою простує,
З наступним кроком далі йде.
А все ж минулого тепер і не існує,
І ідентично сонце не зійде.

Кожен тримає в серці пережиту мить
І мріє повернутися до неї.
За кінчика хоча б уже схопить,
Та час уривки вже не склеє.

Кожен і далі милий голос чує.
Шукає в спогадах забутий рай,
А все ж минулого тепер і не існує.
І мозок просто на просто шахрай.