Міcяць змінює осяйніcть
Від перлини до вуглини,
Чорним ходом серця завись
В целофанну зливу рине.
Міcяць сон cтирає в порох —
І душа під ним сріблиться,
Він зникає в коридорах
Ялівцевої темниці.
Місяць злизує побілку
Ночі не мені на втіху.
Ржавий обрій — млява білка —
Лущить вечорів горіхи —
І розтріпаний ним шов днів
Вже не пам’ятає, де він.
Медоносний голос жовтня
Відливає металевим.
Я подамся в синє вето:
З диригентів — в дирижаблі,
Димний фіолету кетяг
Вчеплю на бедламу шаблю,
Щоб помилок бісектриса,
Діаграма діафрагми
І доріг шпаркі вібриси
У мені відчули магму.
12.11.14
текст/фото: Ольга Жаровська
