Ти приходиш додому, звичайна буденність
Глянеш навколо суцільна безкінечність
Ці сірі будинки стоять навколо,
Все одне й те саме нічого нового.
Так хочеться щастя у своїй державі
Та звичайні люди, ніби на розправі
Мені набридло дивитись на їхнє знущання,
І я пишу ці рядки, не для слави зізнання
Я люблю свою рідну Україну
Стоячи за неї не боюсь що загину
Радість і щастя я для неї бажаю,
Могутність і славу на вік прославляю.
Авт. Попілевич А.