девять днів восьму ніч восьмий вірш
я присвячую тій що не знаю…
в році четвертім знайду у човні
в тихому в тому тумані
човен човном її чорне волосся
сумне і заплакане тишу закриє
настільки бліда – я посивів до дна
в місяці ночі й морозу
губ доторкнутись – тріснуте молоко
а коли вона гляне…
зараз із нею в очах запах меду
змогла…