Нехай моє життя скінчиться буйне вмить,
Немилість мене згубить Ваша, гнів, сліпуча врода.
Жар сонця хай мене нищівно спопелить,
Коли я з Ваших уст жагучу вип’ю насолоду.
Вогнем охоплений, переступлю ту грань,
Де меркне цвіт троянд у надземному лоні,
І зорі з Ваших сліз й нездійснених бажань
Іскряться в просторі, зневіри й смутку повні.
Натхненність почуття збентежить горду стать,
Чарівна щирість слів, обіймів ніжних втома
Заживлять біль душі, розвіють чорну гать.
Споріднить вірність нас, ще й пристрасть невідома
І ласку з Ваших уст посмію зцілувать
В шалену мить буття, в час блискавиць і грому.
автор: Борис Гуцало