Поетичне мовлення — мовлення художньої літератури, позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, перейняте шляхетною фонікою. Найбільш притаманне П.м. ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю. П.м. живиться невичерпними джерелами національної мови, її активним та пасивним словником, щоразу набуваючи неповторного колориту у доробку автора, стаючи визначальною рисою його стилю. П.м. характеризує своєрідність певного літературного напряму. Так, бароко виповнюється яскравими тропами та стилістичними фігурами, романтизм — експресивно-виражальними елементами, реалізм схильний до мінімального використання засобів П.м., тяжіє до автологічного письма.

Меню