Чому ж тепер ти знову прилітаєш
В літаках пребілих снів
На засмучені аеродроми моїх очей

Чому ти знову
Повідаєш історію про дим
Який вертається до свого вогнища
Начебто знову хоче стати полум’ям

Я прокидаюсь опівночі
Щоб засвітити свічку забуття
Траву із ночі зву
До свічки тої кажу

Траво травице… Читати більше...

Ніколи вже не бігтимеш,
заплітаючись у довгій спідниці,
назустріч.

Не тому, що в таких спідницях
вже ніхто не ходить,
навіть в іншій –
ти не будеш бігти
назустріч.

автор: Роман Садловський

Вікна,
Чому ви так часто бліднете?
Чому ви так плачете часто,
чому?
…У вашу прозору душу незбіднену
Дивлюся крізь тишу німу.
Ви щоночі малюєте вдовам
Портрети загиблих чоловіків.
Лягають на вас
тягарами пудовими
їхні обличчя важкі.
І до солдатів
з глибокими шрамами
На сиве заплакане скло
Приходить війна між рами,
Приходить атака…
Усе, як було.… Читати більше...

Ловиш момент, ховаєш в коробку пам’яті,
викурюєш п’яту цигарку, струшуєш попіл.
Ти живий чи помер? Просто відповідай мені –
не відкладай на потім.

Коли ти говориш, я чую не голос, а шелест –
повітря від нього береться тонкою синявою…
Якщо ти готовий вирушити у березень,
то неси її –

всю свою волю, затиснуту в кулаці,
зовнішню темряву, внутрішню… Читати більше...

Заходь за мною в сніг.
Тримайся міцно руки.
Я б вибрався звідси, якби я міг,
ніч рвучи на шматки,

пройшов би потойбіч зими,
вийшов би поміж димів,
заговорив би серце пітьми,
якби говорити вмів.

Але в цих снігах
горло п’є німоту,
і голос зривається, ніби птах,
що замерз на льоту.

Не переназвеш слова,
не перечекаєш час,
віра наша доти жива,
доки стосується нас.

Тримайся,… Читати більше...

Я знав священика, який був у полоні.
Шрам на скроні. Збиті чорні долоні.
Телефонні розмови з донецькими операми.
Трофейний опель із польськими номерами.

І ось він мені говорив: інститут церкви
поєднує нас усіх подібно до цегли,
випалює нас у вогні, скріплює нас для грунтовки,
хоча все це втрачає сенс уже під час артпідготовки.

Ще він говорив: спитай мене про… Читати більше...

так багато очей у потрісканій стелі
так багато зіниць на нічних небесах
я хотів би жити в безлюдній пустелі
я хотів би бути пустелею сам

я ховав би сліди твої кварцом і вітром
напував би тебе водою оаз
а вигадлива fata morgana з повітря
будувала б міста нам – по місту на раз

і щодня нас вітала б нова столиця
невідомих облич і незнаних імен
було б небо там в зорях а не в зіницях… Читати більше...

а він не відпускає живе у тобі щохвилинно
живе у грудній аорті так міцно тепер і тихо
хапає тебе за легені ти дихаєш ним постійно
у сонячному сплетінні відбитки кожного пальця
він мабуть в тобі зостався
він мабуть таки хронічний

і снігом вкриває землю тебе накриває знову
під супровід монологу /емоції вже за звичку/
ось чуєш дзвенять куранти. 12 жахливих звуків… Читати більше...

Сніг приходить благословенням,
Хмари розходяться вже надвечІр –
Сяє тоді зоря Віфлеєма,
Сяє до кожного, кожному в дім.

Шлях світлом зрошує правильний, обраний –
Кожному це є дороговказ
До року чергового, до самого обрію –
Щоб він ніколи, ніколи не згас.

З першою зіркою, з першими чарами,
З першою вірою в передРіздво
Славимо Господа, славимо,… Читати більше...