Ніколи вже не бігтимеш,
заплітаючись у довгій спідниці,
назустріч.

Не тому, що в таких спідницях
вже ніхто не ходить,
навіть в іншій –
ти не будеш бігти
назустріч.

автор: Роман Садловський… Читати більше...

Вікна,
Чому ви так часто бліднете?
Чому ви так плачете часто,
чому?
…У вашу прозору душу незбіднену
Дивлюся крізь тишу німу.
Ви щоночі малюєте вдовам
Портрети загиблих чоловіків.… Читати більше...

Ловиш момент, ховаєш в коробку пам’яті,
викурюєш п’яту цигарку, струшуєш попіл.
Ти живий чи помер? Просто відповідай мені –
не відкладай на потім.

Коли ти говориш, я чую не голос,… Читати більше...

Заходь за мною в сніг.
Тримайся міцно руки.
Я б вибрався звідси, якби я міг,
ніч рвучи на шматки,

пройшов би потойбіч зими,
вийшов би поміж димів,
заговорив би серце пітьми,
якби говорити… Читати більше...

Я знав священика, який був у полоні.
Шрам на скроні. Збиті чорні долоні.
Телефонні розмови з донецькими операми.
Трофейний опель із польськими номерами.

І ось він мені говорив: інститут… Читати більше...

так багато очей у потрісканій стелі
так багато зіниць на нічних небесах
я хотів би жити в безлюдній пустелі
я хотів би бути пустелею сам

я ховав би сліди твої кварцом і вітром
напував … Читати більше...

а він не відпускає живе у тобі щохвилинно
живе у грудній аорті так міцно тепер і тихо
хапає тебе за легені ти дихаєш ним постійно
у сонячному сплетінні відбитки кожного пальця
він мабуть… Читати більше...

Сніг приходить благословенням,
Хмари розходяться вже надвечІр –
Сяє тоді зоря Віфлеєма,
Сяє до кожного, кожному в дім.

Шлях світлом зрошує правильний, обраний –
Кожному це є дороговказ… Читати більше...

Миру тобі, миру, мій світе, милості,
Божої милості, милий, людської мудрості.
Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять.
Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть.

Миру тобі, миру,… Читати більше...