Ліля Колісник – За горами й долинами…
За горами й долинами,
За роками й століттями.
Там, куди ніколи не вернем вже ми.
Живе наше дитинство босоноге й заквітчане
І стриба, сміючись, навкруги.
Вже дорослі всі стали, зі своїми проблемами…
Дитинство, прошу, обернись!
Я не можу сама розібратись з дилемами,
Хоч на мить до мене вернись!
Навздогін, сльози ронячи:
„Чому ти від мене ідеш?”
Ехом спогадів зоряних
Й полуниць, сонцем морених,
Відгукнулось: „ Мене не вернеш…”