Метаморфоза (грецьк. methamorphosis — перетворення) — перетворення однієї форми образу на іншу, видозмінення тропа. В основі М.— придієслівний орудний відмінок, що виконує додаткову семантичну роль при предикаті, коли суб’єкт мовлення зазнає постійних перевтілень:

Отак тая чорнобрива
Плакала, співала…
І на диве серед поля
Тополею стала

(Т. Шевченко).

М. має схильність до образотворення через епізод ліричного сюжету, тоді як метафора охоплює весь сюжет, має визначальне семантичне навантаження. М. — найдавніший троп, у ній вбачається відгомін міфологічного світосприйняття, за яким всі явища трактуються взаємоперехідними: “Струнка тополя тонша й тонша,/ мов дерево ставало б птахом” (Б.-І.Антонич). Найчастіше М. вживається при дієсловах “бути”, “стати”, “прикидатися”, “бачитися” тощо (“Поете! Будь собі суддею”, М.Рильський), хоч трапляються й інші випадки:

Арфами, арфами –
золотими, голосними обізвалися гаї
самодзвонними […]

(П.Тичина). 

Меню