Патристика (грецьк. pater– батько) – сукупність творів отців церкви – греко-римських філософів-богословів II—VIII ст. Визначальний зміст П. обґрунтування основ християнства та непримиренності до іновірців і єретиків. П. мала розгалужені жанри: богословський трактат екзегеза (тлумачення Біблії), проповідь, енкомій (похвальне слово), послання, житія, духовні гімни, сповіді. Чимало авторів були знаменитими ораторами і поетами (Григорій Назіянзін, Амбросій Медїоланський, Іван Златоуст, Іван Дамаскін). Розквіт П. припадає на IV—V ст. (Афанасій Олександрійський, Василій Кесарійський, Григорій Ниський, невідомий автор “Ареопагітики” та ін.). Патристичні твори грецької та слов’янської рукописної традиції поширювались у різних рукописних ^ збірниках (“Постничі слова” Василія Кесарійського), особливо твори Івана Златоуста (збірники “Маргарит”, “Златоструй” та ін.) мали вплив на ораторську прозу Київської Русі та в пізніші часи — на агіографію та екзегетику.

Меню