Канва — рівень у структурі драми, який відповідає її підтекстові. Термін запроваджений у теорію драми К.Станіславським. Понятійний зміст і функціональне призначення К. окреслені М.Поляковим. Поняття і термін “К.” — більш органічні і специфічні саме для драми, сутність якої визначається орієнтацією на театральну виставу. Внаслідок цього п’єса як літературна основа драми обмежена часом і простором, що змушує драматурга давати більше смислове навантаження на кожен елемент її структури. К. відбиває те, що в розмовній мові називають “підводною течією” дії, а психологи — зіткненням мотивів, які визначають вчинки дійових осіб, але не поіменовані в їх репліках, не відбиті на сюжетно-подієвому, фабульному рівнях. К.Станіславський виділяв “план зовнішньої структури п’єси” і “план внутрішньої структури п’єси”, яким у його концепції відповідали поняття сюжету і К. Сюжет драми — подієвий ланцюг у просторово-часовій послідовності, а К. — це підсюжетне, надхарактерне, надсловесне явище. І тільки контекст дає систему засобів для виявлення підтексту в літературному творі і К. у драмі–виставі (п’єси М.Метерлінка, А.Чехова, С.Черкасенка, драматичні поеми Лесі Українки, сучасна драматургія “абсурду” тощо). Відношення “сюжет — канва” породжують драматичну напругу в межах однієї системи взаємин і внутрішньої взаємодії дійових осіб, зумовлюють логіку дії. Індивідуальність персонажа драми розкривається глядачеві тільки у взаємодії.

Меню