Ізосилабізм (грецьк. isos — рівний та syllabd — склад) — рівноскладовість, власне, однакова кількість складів як ритмічних одиниць у співмірних рядках вірша. На цьому принципі будується силабічна версифікація, притаманний він і народній пісні. В І. всі склади трактуються як рівні, проте їхня акцентна відмінність настільки очевидна, що ізосилабічна система змушена враховувати ці та аналогічні чинники української мови:
Дивна річ на світі цім навіть і така є:
не однаковий на зріст кожен виростає […]
(Климентій Зіновіїв, переклад з книжно-української О.Шугая).