Звукопис — у літературному, передовсім поетичному, мовленні — система звукового інструментування (алітерація, асонанс і т.п.), спрямована на створення звукового образу: “Над бором хмари муром” або “Тінь там тоне, тінь там десь” у П.Тичини. Проблемою створення звукового образу цікавилися символісти, намагаючись виповнити свою лірику музичними елементами (див.: “Блакитна Панна” М.Вороного), з певними звуками пов’язувалося відповідне переживання (звук “у” асоціювався із станом суму, “а” — радості, “о” — піднесення і т.п.), або віднаходився до них певний кольоровий відповідник, про що писав А.Рембо у своєму “Сонеті”.

Меню