Говірний вірш — інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу, павзної системи інтонації мовлення. При цьому простежується широка варіативність поєднання довгих та коротких, повних та неповних речень, довільні лексичні сполуки, фразеологічні звороти, еліптичні форми експресивного характеру. Г.в. широко застосовував Т.Шевченко, наприклад, у поемі “Гайдамаки” (розділ “Титарівна”). Використовується Г.в. у ліричних (вірш-діалог), у ліро-драматичних та ліро-епічних творах.

Меню