Буфонада (італ. buffonata — блазенство) — комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання. Елементи Б. використовували скоморохи, “мандровані дяки” в інтермедіях, колядники у вертепному дійстві. Б. широко використовується в цирку, переважно в клоунаді коміками-буфами. У літературі елементи Б. наявні у творах гумористів та сатириків — в “Енеїді” І.Котляревського, у прозових та драматичних гумористично-сатиричних творах Г.Квітки-Основ’яненка., М.Гоголя, Т.Шевченка (картина “генерального мордобитія” в поемі “Сон”), І.Франка, Леся Мартовича та ін. Буфонадною п’єсою є гротескна “фантазія-сатира” В.Самійленка “У Гайхан-бея” (1912), а також його поема “Спритний ченчик” (1924), в якій буфонадними засобами зображено, як душа упокоєного більшовицького “ченця”, що “прожив між нами тільки п’ятдесят чотири літа” (йдеться про В.Леніна, 1870-1924), всупереч “декрету” про великого грішника все-таки вскакує туди на спині окульбаченої черниці, бо за “декретом” до раю дозволено було в’їжджати тільки вершникам. “Спритний ченчик” і в цій ситуації знайшов вихід, запропонувавши розгубленій праведниці:

Тільки прошу задубити
Аж на голову спідницю.
Щоб не міг пізнати з тварі
В вас не шкапу, а черницю.
Та вихайте більше задом,
Ржіть, підскакуйте тим часом
І старайтесь повертатись

До портьєра заднім фасом… Таке окарикатурення будується на принципах гротеску в буфонадному творі. Елементи Б. майстерно використав у своїх комедіях “Отак загинув Гуска”, “Мина Мазайло” М. Куліш.

Меню