Бібліографія (грецьк. biblion — книга і grаpho — пишу) — галузь науково-практичної діяльності, яка полягає в підготовці і поширенні науково-систематизованої інформації про книги та інші видання з метою впливу на їх використання. Продукцією бібліографічної діяльності є бібліографічні посібники і будь-яка їх сукупність або вид бібліографічних матеріалів. Відповідно до функцій Б. поділяється на підрозділи: державна (національна) Б., призначенням якої є облік і реєстрація всіх творів друку в країні і створення на цій основі універсальних джерел бібліографічної інформації; науково-допоміжна, рекомендаційна, галузева, краєзнавча Б.; видавничо-книготоргова; поточна і ретроспективна Б.; Б. бібліографії. Для означення наукової дисципліни, що вивчає теорію, історію і методику Б., застосовується термін бібліографознавство. Термін “Б.” виник у Давній Греції (V ст. до н.е.) і мав  первісним значенням книгописання або переписування книг. Поновлений у Франції в значенні книгоописування (упорядкування “описів”, “інвентарів”, “реєстрів” книг), чим займалися бібліографи-фахівці. В Україні з 1922 діє Книжкова палата України ім. І.Федорова — центр державної Б., який здійснює поточний облік і реєстрацію видань, випускає бюлетені і літописи книг, нот, періодики, щорічні покажчики та довідники. Літературознавча Б. здійснюється підрозділами ЦНБ НАН України ім. В.Вернадського, НБ НАН України їм. В.Стефаника (Львів), науковими бібліотеками Одеси, Харкова; обласні бібліотеки та бібліотеки вузів ведуть науково-допоміжну Б. з-літературознавства у формах каталогів, картотек, покажчиків. З 1978 ЦНБ видає покажчик “Філологічні науки на Україні”.

Меню