Автор (лат. au(c)tor — засновник) — митець, котрий реалізувався у літературному чи будь-якому іншому художньому творі. Усвідомлення самобутнього авторства як категорії, відповідної творчій, неординарній особистості, виникло у зрілий період еволюції мистецтва, на стадії переходу від фольклорно-колективного чину до індивідуального. Проблема автор набуває особливої наукової гостроти, коли йдеться про необхідність встановлення адекватного імені митця, що при вірогідній варіативності часто лишається нез’ясованим, як-от у випадку з явищем києво-руської літератури — “Словом про Ігорів похід”. У художній практиці неодноразово траплялися випадки, коли певний твір приписувався іншому автору Наприклад, вірш “Ще не вмерла Україна”, котрий став гімном України, приписувався Т.Шевченкові, хоч був написаний П.Чубинським. У такій ситуації досить корисну роботу виконує текстологія, покликана ідентифікувати авторство твору. В критичній рецепції поняття автор застосовується і в значенні суб’єкта, який інтегрує стильову єдність художньої діяльності. Вживається воно і в юридичному аспекті авторського права. Проблема автора переглядається в сучасній естетиці та філософії, особливо після робіт Р.Барта. Так, М.Фуко, розглядаючи автора як одну з можливих позицій суб’єкта, зауважує тенденцію зникнення автора в тексті, визначає місце його зникнення як ідеологічної фігури, звертаючись до типології дискурсу як проміжного терену між ідеями, законами, теоріями та емпіричними фактами, як сфери умов мовного та пізнавального потенціалу.

Меню