Веселі віршики для дітей – Горобці про літо мріють (Збірка)
Автори: Грайко Григорій, Сорока Петро, Куліш-Зіньків Леонід
ГРИГОРІЙ ГРАЙКО
ЧИ ВСЕ ЦЕ ЗДАЄТЬСЯ?
Корова червона,
І кінь голубий,
І біла ворона,
І кіт золотий.
Корова співає,
Кінь слуха її.
Ворона сідає
На руки мої.
А кіт, посміхаючись,
Лапку дає.
Чи все це здається,
Чи так воно є?
ПЕТРУСЬ І СОНЕЧКО
Вже на березі смеркається.
В морі сонечко гойдається.
А Петрусь купатись хоче.
Мати каже:— Змерзнеш, хлопче.
Та синочок усміхається
Й мамі так відповідає:
— В морі ж сонечко купається
І чомусь не замерзає.
КОЛЬОРОВІ КАМІНЦІ
Ходять вранці невеличкі
Червоненькі черевички,
Залишаючи сліди
Біля синьої води.
Хто це біля моря зранку?
Це малесенька Оксанка.
Ходить, пісеньку співає
Із відерцем у руці
І на березі шукає
Кольорові камінці.
ЧАПЛІ
Йде болотом чапля-тато,
А за татом чапля-мати,
А за ними п’ять малят —
Довгоногих чапленят.
Йде сімеєчка уся
До бабусі й дідуся.
Чапля-бабця й чапля-дід
Запросили на обід.
СКІЛЬКИ ГОЛОК В ЇЖАКА?
Я зустрів біля гайка
На стежині їжака.
— Їжачок, їжачок,
Скільки в тебе голочок?
Ну, скажи ти, не мовчи! —
А їжак мені бурмоче:
— Ач, розумник, знати хочеш –
От візьми та й полічи!
— Ой,— кажу йому,— лічити
Треба ще мене навчити!
ГОРОБЦІ ПРО ЛІТО МРІЮТЬ
Сніг мете, кущі біліють.
Горобці про літо мріють,
Змерзли, та куди ж подітись?
Краще б їм на сонці грітись,
Десь на лаві в парку сісти,
Хлібних крихіт попоїсти,
Дощик весело зустріти,
Із калюжі воду пити,
На асфальті пострибати,
Поцвірінькать-поспівати.
Сніг мете, кущі біліють,
Горобці про літо мріють
ПЕТРО СОРОКА
КАЛАЧ
В хаті гамір, шум і плач —
У Юрка пропав калач.
Мати нишпорить під ліжком,
Дід надворі — під горішком,
Старший братик із сестрою —
Під столом і під тахтою.
Тільки котик не шукає:
Де калач — він добре знає.
СЕРЕД ЛІТА ВИПАВ СНІГ
Серед літа ведмежата
Поховалися в барліг.
— Треба,— кажуть,— знову спати,
Бо на землю випав сніг.
Як почули це сороки,
То сміялись цілий день:
— От, дурненькі лежебоки,
Полюбуйтеся лишень.
Полягали тихі й кволі,
Налякалися зав’юг,
А насправді — це з тополі
Облетів останній пух.
ХАТКА
Равлик-син прийшов до татка
— Затісна у мене хатка,
Якщо виросту ще трішки,
То не влізуть в неї ріжки.
Глянув батько на хатинку:
— Не журися, любий синку,
Бо не тільки ти ростеш,
Підростає хатка теж.
ТЕЛЕФОН
Телефон появився в сороки,
Завдає всім базіка мороки:
І сові, і вороні, і лису,
І бобру, що живе біля лісу.
Про останні тріскоче новини
І по три, й по чотири години.
А учора що клята вчинила?
До ведмедя в барліг подзвонила.
Пробудився ведмідь, а надворі
Ще сніжинки блищать, наче зорі.
І ревів клишоногий, і плакав —
Півзими недоспав, бідолаха.
Тож над лісом, над гаєм і бором
Звірі й птахи вигукують хором:
— Доки жах цей терпіти нам, доки?
Відключіть телефон у сороки!
ЛЕОНІД КУЛІШ-ЗІНЬКІВ
ЗИМА
Ну й бо ж снігу намело —
Стало білим все село.
Біла стежка, біла річка,
Біла вишня і смерічка,
Біла хата, білі коні,
Тільки носики червоні.
МИШКА І КНИЖКА
Мишеняті
Мишка-мати
Каже:— Доню,
Вчись читати,
Бо тобі уже
Пора
Братися за букваря.—
Розгортає
Мишка книжку,
Щось пищить
До себе нишком.
Раптом плаче:
— Ой, біда!
Щось вусате
Вигляда!
— Що там? Хто там? —
Каже мати.
— Там, матусю,
Кіт вусатий.
ЩО ЗА ЗВІР?
До шнурочка прив’язали
І співати наказали.
А воно ще й диво творить —
То співає, то говорить.
(Радіо.)
ЖУК РОГАТИЙ НАЛЯКАВ
Жук рогатий
Налякав
Під хлівцем
Сердите Гав.
Мало ще
Було йому —
Зачіпав Рябеньке Му.
Волохате Біле Ме
Вже давно Втекло саме.
Зажурився
Жук рогатий,
Бо нема
Кого лякати.
БІЛЯ ХАТИ
Уранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг,
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг