Веселі віршики для дітей – Горобці про літо мріють (Збірка)

Автори: Грайко Григорій, Сорока Петро, Куліш-Зіньків Леонід

ГРИГОРІЙ ГРАЙКО
ЧИ ВСЕ ЦЕ ЗДАЄТЬСЯ?
Корова червона,
І кінь голубий,
І біла ворона,
І кіт золотий.
Корова співає,
Кінь слуха  її.
Ворона сідає
На руки мої.
А кіт, посміхаючись,
Лапку дає.
Чи все це здається,
Чи так воно є?

ПЕТРУСЬ І СОНЕЧКО
Вже на березі смеркається.
В морі сонечко  гойдається.
А Петрусь купатись хоче.
Мати каже:—  Змерзнеш, хлопче.

Та синочок  усміхається
Й мамі так відповідає:
—  В морі ж сонечко купається
І чомусь не замерзає.

КОЛЬОРОВІ КАМІНЦІ
Ходять вранці невеличкі
Червоненькі черевички,
Залишаючи сліди
Біля синьої води.
Хто це біля моря зранку?
Це малесенька Оксанка.

Ходить, пісеньку співає
Із відерцем у руці
І на березі шукає
Кольорові камінці.

ЧАПЛІ
Йде болотом  чапля-тато,
А за татом чапля-мати,
А за ними п’ять  малят —
Довгоногих чапленят.

Йде сімеєчка уся
До бабусі й  дідуся.
Чапля-бабця  й чапля-дід
Запросили на обід.

СКІЛЬКИ ГОЛОК  В ЇЖАКА?
Я зустрів біля гайка
На стежині  їжака.
— Їжачок, їжачок,
Скільки в тебе голочок?
Ну, скажи ти, не мовчи! —
А їжак мені бурмоче:
— Ач, розумник, знати хочеш –
От візьми та й полічи!
— Ой,— кажу йому,— лічити
Треба ще мене навчити!

ГОРОБЦІ ПРО  ЛІТО МРІЮТЬ
Сніг мете, кущі біліють.
Горобці про  літо мріють,
Змерзли, та куди ж подітись?
Краще б їм на сонці грітись,
Десь на лаві в парку сісти,
Хлібних крихіт попоїсти,
Дощик весело зустріти,
Із калюжі воду пити,
На асфальті пострибати,
Поцвірінькать-поспівати.

Сніг мете, кущі біліють,
Горобці про  літо мріють

ПЕТРО СОРОКА
КАЛАЧ
В хаті гамір, шум  і плач —
У Юрка пропав калач.

Мати нишпорить  під ліжком,
Дід надворі  — під горішком,

Старший братик із сестрою —
Під столом і  під тахтою.

Тільки котик  не шукає:
Де калач — він добре знає.

СЕРЕД ЛІТА ВИПАВ  СНІГ

Серед літа ведмежата
Поховалися в  барліг.
—  Треба,—  кажуть,— знову спати,
Бо на землю  випав сніг.

Як почули це сороки,
То сміялись цілий день:
— От, дурненькі  лежебоки,
Полюбуйтеся лишень.

Полягали тихі й кволі,
Налякалися зав’юг,
А насправді  — це з тополі
Облетів останній пух.

ХАТКА
Равлик-син прийшов  до татка
— Затісна у мене хатка,

Якщо виросту  ще трішки,
То не влізуть  в неї ріжки.

Глянув батько на хатинку:
— Не журися, любий синку,

Бо не тільки ти ростеш,
Підростає хатка  теж.

ТЕЛЕФОН
Телефон появився в сороки,
Завдає всім базіка мороки:
І сові, і вороні, і лису,
І бобру, що живе біля лісу.

Про останні  тріскоче новини
І по три, й по чотири години.

А учора що клята  вчинила?
До ведмедя в барліг подзвонила.
Пробудився ведмідь, а надворі
Ще сніжинки блищать, наче зорі.
І ревів клишоногий, і плакав —
Півзими недоспав, бідолаха.

Тож над лісом, над гаєм і бором
Звірі й птахи  вигукують хором:
— Доки жах цей  терпіти нам, доки?
Відключіть телефон у сороки!

ЛЕОНІД КУЛІШ-ЗІНЬКІВ
ЗИМА
Ну й бо ж  снігу намело —
Стало білим  все село.
Біла стежка, біла річка,
Біла вишня  і смерічка,
Біла хата, білі коні,
Тільки носики червоні.

МИШКА І КНИЖКА
Мишеняті
Мишка-мати
Каже:— Доню,
Вчись читати,
Бо тобі уже
Пора
Братися за букваря.—
Розгортає
Мишка книжку,
Щось пищить
До себе нишком.
Раптом плаче:
— Ой, біда!
Щось вусате
Вигляда!
— Що там? Хто там? —
Каже мати.
— Там, матусю,
Кіт вусатий.

ЩО ЗА ЗВІР?
До шнурочка прив’язали
І співати наказали.
А воно  ще й  диво творить —
То співає, то говорить.
(Радіо.)

ЖУК РОГАТИЙ  НАЛЯКАВ
Жук рогатий
Налякав
Під хлівцем
Сердите Гав.
Мало ще
Було йому —
Зачіпав Рябеньке Му.
Волохате Біле Ме
Вже давно Втекло саме.
Зажурився
Жук рогатий,
Бо нема
Кого лякати.

БІЛЯ ХАТИ
Уранці біля хати
Малесенькі сліди  —
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг,
Хотіло нам  сказати,
Що випав перший сніг

Меню