Юрій Вітяк – Земля з-під ніг і небо із глави…

Земля з-під ніг і небо із глави,
Уже не так важливо, хто правий,
І скільки раз тобі горлали «Браво!»
Заснуло сонце в золотій оправі.
Закрило очі та щонічно спить,
Схрестило руки і лягма у яму,
Там десь за обрієм, а я й не глянув,
Куди збирає простеньку-блакить.
Вогонь горить, вогонь в мені горить,
Ще скапує сльоза, як парафін,
Собори душ, святилища Афін –
Усе до тла, в стократно кляту мить.
А я, немов приперта цвяхом лиштва,
Біля дверей вичікую новин, –
Зійшовся світ на тобі – клинам клин
Так швидко, що не знаю і коли ж то.
Земля з-під ніг і небо із глави,
Уже не так важливо, хто правий,
І скільки раз тобі горлали «Браво!»
Заснуло сонце в золотій оправі.

Меню