Біографія Івана Григурка

Григурко Іван Сергійович народився 15 лютого 1942 р. в селі Волярка Червоноокитянського району на Одещині. Він виховувався і навчався у дитячому будинку. На час служби в армії припадають перші друковані спроби Івана Григурка. Після закінчення служби він вступив до Одеського університету на філологічний факультет. На студентській лаві відбулося формування Івана Григурка як майбутнього письменника. Одержавши диплом філолога, І. Григурко якийсь час працював у редакціях херсонських газет, а згодом переїздить до Миколаєва.

Перша невеличка повість “Роса” була надрукована в журналі “Дніпро” в 1970 році. А потім був “Канал” – роман, який приніс молодому письменнику звання лауреата Республіканської премії ім. Миколи Островського, широку популярність не лише на Україні, а й за її межами. Твір було перекладено російською, німецькою, болгарською та іншими іноземними мовами, а також екранізовано. Ця книга розповідала про молодь, яка самовіддано працює на спорудженні зрошувального каналу в палючому південному степу.

Наступний роман “Далекі села” (1978 р.), хоч і викликав неоднозначні відгуки критиків, засвідчив велику любов і повагу прозаїка до життя села і селян. Письменник своїм романом прагнув “сказати добре слово про хутори і невеликі села”.

Поріднившись з Миколаєвом, Іван Григурко не міг обійти у своїй творчості тему суднобудування, бо ж Миколаїв – це місто корабелів. Щоб зрозуміти будні корабелів, Іван Сергійович рік з постійною перепусткою ходив на завод “Океан”. Він зустрічався з робітниками, інженерами, нерідко сам стояв за робочим верстатом. Добре знання праці трударів дало змогу створити оригінальний і неповторний твір. Так з”явився роман “Ватерлінія” (1982 р.), присвячений трудовим будням суднобудівників з південноукраїнського міста Бережанська, за яким легко впізнати Миколаїв. Назва роману підноситься до символічного звучання. У суднобудуванні ватерлінія – це мірило допустимої зануреності корабля у воді, лінія, яка сигналізує про життєздатність судна. Проте письменник розширив звучання цього слова. Для його героїв – це межа, яка розділяє життя на дві частини. Перша – надводна, це горіння, пошуки, душевний неспокій, а друга – пристосування, душевна лінь, небажання чогось нового.

Роман “Ватерлінія” — це не лише уславлення праці трударів, а й гімн місту Миколаєву, з його широкими вулицями, якими плинуть корабели на стапелі й у цехи, пам`ятнику-меморіалу героям – ольшанцям, каштановому скверу і левам Аркаса.

Лебединою піснею став для Григурка роман “Червона риба” (1984 р.). Будучи смертельно хворим, в лікарні, письменник дописував останні рядки, але надрукованим твір так і не побачив. В основу роману покладено філософські роздуми про екологічну рівновагу світу, який нас оточує, про взаємозв`язок людини з природою і про їх взаємопроникання. Смерть не дала змогу письменнику відшліфувати свій твір, проте головного автор досягнув: герої роману перейняті тривогою за майбутнє нашої планети.

Помер письменник 21 серпня 1982 року.

Меню