Як згусток крові на житах,
Як промінь сонця золотого,
Як відблиск неба на руках,
Як погляд місяця сліпого.
Застиг мій день серед років,
Спинивши літ шляху земного
А я один серед снігів
Молюсь до вогника святого.
Застиглий подих на вустах –
Оплот останньої надії
І знов один стою в житах,
А навкруги усе сивіє.
Самотні трелі солов’я
Розбили морок і морози,
Мов літом вкрилася земля.
В холодний грунт гарячі сльози.

до публікацій Сашка

Меню