Андієвська Емма – Очікування

Ледь  крапле  тиша,  й  цілу  ніч  —  вагар  —
Тлін,  що  спізнився  на  останній  потяг.
В  зірчаній  пітьмі  —  обрис  парапета,  —
Щит  поколінь,  про  що  —  піщаний  герб.

В  повітрі  спад.  Рель’єф  далеких  гір  —
В  пунктир  —  криву,  котру  —  колись  —  копита.
Посеред  старту  полягали  спати,  —
Й  бляшаний  —  з  брами  відліку  —  снігур.

Матерії  —  дух  —  послугу  ведмежу,
Що  —  всі  кінцівки  —  в  затісний  проміжок
Між  видимим  і  тим,  що  —  під  водою.

Рух  справжній  —  поза  радіюсом  дії.  —
І  перевізник,  спершись  на  весло,
Чека  на  невимовного  послів.

2002

Меню