Андієвська Емма – Вечірня лягуна (сонет)

Лягуна.  Штиль.  І  обрис  корабля,
Який  колись  –  у  присмерку  –  пірати.
Серпи  зі  світел  –  суходіл  на  рейді.
Матерія  на  вищому  щаблі.

Кіоск  на  набережній.  Ліхтаря  стебло
В  неону  діжці,  що  –  усі  –  широти.
Від  молу  –  море  –  інші  габарити,
Лиш  –  часом  –  слину  –  хвиля,  як  верблюд.

Готель.  Каварня  –  міні  –  плянетоїд,
Зі  скриньки  голос  тишу  нагнітає.
На  пентаграми  листя  геть  пожовкло.

Ще  юнаки  –  гуртом  –  бальзам  поживний,
Хоч  вже  самі  цятки  –  від  багатьох.
Як  чути  ніч,  що  суходіл  хита.

Меню