Цвітіння дерев найніжніша пора —
найвище зусилля краси і добра…
Як чуйно ступаю в зелену країну,
де соком дощів пахне тепла кора!..

Це все ще присниться: і ці дерева,
і сповнена зросту зірчаста трава —
і вчора, і нині, і завтра, і вічно
дерев біле сяйво на землю сплива…

А злива вночі — то висока вода,
то пружних стихій ошаліла хода,
і світ на світанку побачиш, мов тайну,
з якої спадає завіса бліда…

автор: Юрій Андрухович

Меню