П’янким помаранчем наповнює сонце
Мою кімнату. Всі барви вогню
Складає в палітру із відтінком бронзи,
Вклада тонкі пензлі в долоню мою.
Вплітає у вечір тонкі аромати
Сніжних конвалій, барвінку блакить.
Їх змішує з свіжою зеленню м’яти
Тендітністю теплою тихо п’янить.
Мелодії ніжні, вже майже забуті,
Старих, та до болю знайомих пісень.
І так непомітно і ледве відчутно
Зникає у сутінках ще один день.
автор: Олеся Крисько