Мені сміливості забракло…

Julia Kushnir — Sun, 17 Feb 2013 12:43:29 +0000

Мені сміливості забракло, щоб сказати,
Що я люблю тебе вже десять літ,
Що намагаюся від тебе приховати,
Ті почуття, що увірвалися в мій світ.

Мої слова, як гострі леза,
Тебе калічили не раз,
А ти прощав, усе без ліку,
Без жодних докорів, без зайвих фраз.

Ти, мабуть, думаєш,
Що є мені байдужим,
Що я не бачу ніжності в твоїх очах.
Та саме це мене й лякає,
І робить прірву поміж нас.

Боюся я когось кохати…
Безмежно, віддано, шалено!
Бо здатна і життя віддати,
Якщо потрібно буде, певно.

Та пустоти у серці знову
Я не заповню вже ніколи.
Тому мені потрібне слово,
Що ми не звернемо з дороги.

Рука в руці і крок за кроком
З надійним другом по житті,
Долаючи всі перешкоди,
І теплий вітер на щоці.

Віра

Julia Kushnir — Sat, 08 Dec 2012 11:52:10 +0000

Життя ламає нас не раз,
Всі ці проблеми і турботи,
Які несемо на плечах,
І хочемо це побороти.

Буває так, що серце рветься
Від болю, смутку й безнадії.
Усе від тебе відвернеться:
Удача, люди, все…крім віри!

І хай ця дівчина тендітна
Тебе триматиме за руку.
Не дасть відмовитись від мрії,
Не дасть упасти тобі духом.

Бо все проходить, все минає,
Ніщо на місці не стоїть.
Усе у світі свій час має –
І твій настане в одну мить.