А іноді ми зустрічаємо людей,
Таких, що на вірші нас надихають,
Купаючись у тисячах ідей,
І двері у світ горя зачиняють.
Буває, зустрічаємо і злих,
І нас вони з собою тянуть,
Відмовитись від принципів своїх,
І жити з серцем, наче олов’яним.
Частенько зустрічаємо нудних,
Що дні свої не дуже відрізняють.
І тонуть в днях рутинних і дурних,
І радощі від них завжди тікають.
О так, ми зустрічаємо людей!
Людей сумних, веселих, різних,
Цвітучих, наче тисячі лілей,
А іноді жорстоких, злючих, грізних!
автор: Вася Духновский