Життя летить…

Життя летить, години мимоволі
Підносять крила вверх і тихо вниз,
Чи хтось із нас бажав такої долі!??
На кожного чекає свій сюрприз…

Ти зводиш свої мрії в нескінченність,
Ти прагнеш мати те чого не мав,
Ти оптиміст в реалі песимізму,
Мов спати з тим кого ти не кохав.!!

В твоїх очах нема усіх моралей,
Ти не осягнеш їхнє пізнання!
Ти на вагу свідомості медалей,
Не зможеш нагребти чужі знання!

Нам мало кисню, нам нема покою,
Треба щоб мозок в нас автограф брав!!
Не бачачи нічого за собою,
Все більше робимо душевних травм!..

І не хвилює хто тут “Ваша милість”,
Чи хтось із нас від серця віддавав,
Свою любов, чесноти, радість…???
Живімо так, щоб нас хоч хтось згадав!!!

автор:  Тетяна Ніколайчук