Живу і бачу, як на світі,
Кривдять душі несусвітні,
Неумілі – всі наївні,
Що, аж боляче глядіти…
Як прилюдно себе ганьблять,
Руки топлячи в болоті,
Пеленою криють очі,
Щоби правду не глядіти,
Та, що всіх давно
Привела в корчі.
Ту, що вбити не зуміли…
автор: Іванна Сирота