Ти дарма гіпнотизуєш поглядом його фото і не відводиш очей від сірого слова “онлайн”, –
Він всеодно тобі не напише, скільки ти не чекай.
Під очима в тебе мішки, тіло від болю судомить…
Люба, що він з тобою зробив?
Ще трішки, й впадеш у кому,
від всього алкоголю, що він у тебе залив.
До нього ж ти була свята і ще жодна цигарка не торкалась твоїх вуст…
5:30. Світає, і ти обережно й несміло
вислизаєш з обіймів його і рук,
якими він до себе за груди і стегна тебе притискає…
Знаєш, люба, ти занадто багато йому дозволяєш.
автор: Жако Левицька
