Чорне небо.
Білий ворон.
Твої слова звучать ганебно.
В кімнаті тихо звучить патефон.
Упавші сльози.
Тихий крик.
Мої нечутні ніким прози,
А хтось сказав, що ти романтик.
Зів’яла роза.
Пролита кров.
А завікном нечутна гроза,
Немов нездійснена любов.
Тиха смерть.
Забута мелодія.
Усе пішло шкереберть.
Невдача чорного злодія.
Страшна совість.
Завалена стінка.
Давно забута всіма повість,
Навіки згорівша сторінка.
автор: Оля Вест