Дітям сонця” присвячується…
Дівчинка сонця з долоньок дощів
Кроком безсмутним в невтішну маршрутку
У ґумаках і квітчастім плащі,
Душу торкає очима пречутко
Там, де акорди давно вже невлад.
Хрестить чоло «Во ім’я» біля храму,
Поки здаємо за два п’ятдесят
Тіло таксистам з обличчям Бедламу.
До сорока ліктем просячи маму,
Виразом звичним у зморшок скорботи
Пунктик за пунктом – щоденну програму,
Жуйку і вафлі до всього з роботи.
Зараз дівча ще на шибах пальчам
Букву до букви в склади, або слово…
Їй не залишиш від дому ключа,
Їй не кортітиме з грішми у лови
Поміж хижацьких ступиць, між хащів,
Бігти, не знаючи спокою, прудко.
Дівчинка сонця з долоньок дощів
Кроком безсмутним в невтішну маршрутку
автор: Юра Вітяк
