Серед незайманих природи краєвидів
Та міста заклопотаних доріг
Вогні автопарковки наче сніг
Розсипані поміж нічних домів-сновидів
Поєднуючи блуд та найсвятіше
Приймаєш в себе авта одинокі
Такі брудні, холодні, волоокі
Сховати прагнеш їх якнайскоріше
Пітніючи у маслянистій спразі
Так різко, палко, до нестями
Зливаєшся з машинами та водіями
В урбаністичному солодкому екстазі
Нервозність подорожніх небезпек
І вихлопу паралітичний газ
Лишається у тобі раз по раз
На ранок залишаючи лиш чек.
автор: Юра Скринников