Я не буду говорити, як мені важко,
як за тобою сумую щоденно…,
як збираю по хаті порожні пляшки,
і що душа моя – порожня сцена…
Я не буду нити тобі як завше…,
мовчатиму… й злість кулаками в стінку…
Я просто хочу, щоб було краще…,
ти знаєш, хай мені буде гірко,
хай в горлі комками сльози і крики,
хай стукають в душу осінні зливи…
Для тебе я буду всміхаючись тліти…,
літатиму навіть, коли безкрилий…
автор: Юра Матвійчук
