Юра Матвійчук – Відстань з’їдає мене

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Юра Матвійчук – Відстань з’їдає мене

Відстань з’їдає мене
й залишки здорового глузду…,
запиваючи холодом
мовчазних світанків…,
на десерт лишаючи музу,
чи те, що від неї…

Відстань з’їдає мене щовечора…
я мов працюю диспетчером
наших сердець…

На ніч лишаються тільки слова,
й твій голос крізь сни порізані…
Ми порізно…,
на серці морозно…,
в очах солоно…

Відстань з’їдає мене
дивлячись у вічі,
тримаючи мене за руки,
пошепки говорить….:
«А ти знаєш, що від розлуки
кохають у двічі
більше….?»

«Знаю…»

автор: Юра Матвійчук

Відстань з’їдає мене

Меню