Відбили куранти…,
світ знову став старшим…
Ті ж самі ночі і ранки,
годинник по колу невтомно
стрілка за стрілкою…
Я для всіх і нікому,
лишусь просто знайомим,
далеким, забутим…
Страшно бути не почутим,
коли розпинаєшся
й рвеш горлянку…,
коли до дна повну склянку…
Все ті ж самі мости,
я боюсь висоти…
Світ знову став старшим,
і я з ним…
Не дописані
пісні
час допише,
або скаже ні….
автор: Юра Матвійчук
