Ну ось і все…
Весна … Позаду червоний Лютий…
Скоро розквітнуть квіти й сади.
Пам’ять ніколи не дасть забути
тих днів страшної революції – війни…
Герої у «Сотні небесній» навіки,
на плитах гранітних, і в наших серцях…
Я знаю, не чути для них мого крику…,
та душа у порізах глибоких, рубцях
болить, так болить днями нестерпно,
а за вікном, зеленітиме скоро весна…,
сонце світитиме, й буде вже тепло…
тільки от Вас, у весни цієї нема…
автор: Юра Матвійчук
