Мерехтять ліхтарі…
Завиває вітер сердито,
крізь скло прокрадається темінь
нічних сновидінь…
Тепло батарей не зможе зігріти,
тиша в кімнаті наповнити змістом…
Годинник не змінить плинність хвилин…
Сніг не зробить це місто
світлішим… Навмисно,
немов би залишки осені,
розкидані по асфальту уламками….
Мрії, як завжди приходять босі,
а згодом б’ються… пустими склянками…
Мерехтять ліхтарі…
… й мов ледь видима зграя метеликів
проти волі своєї мчиться за вітром…,
а мені щось болить так всередині…,
ніби розп ’ятий у центрі власного світу…
…мерехтять ліхтарі….
автор: Юра Матвiйчук
