Юра Матвійчук – а я самотній…

…а я самотній…
і таких мільйони, тисячі,сотні…,
але чомусь саме моя самотність
особлива,
в неї смак легкого відчаю…
Зимова злива
стукає у вікна,
відсутність тиші
й присутність шаленого вітру
лякає…
Знову сніданки із чаєм…

Дні помітно
стають довші,
жвавішають площі,
все начебто поряд… та мимо…,
й дні невловимо
втікають крізь пальці
ранковим туманом…
Я здавався собі багатогранним,
але як мільйони, тисячі, сотні,
прокидаюся рано…
Знаєш…, а я самотній….
це десь в крові і з роками…
Я лишаюсь тим самим,
для когось не знайомим
і новим…
Давай поговоримо…???

автор: Юра Матвійчук

Я здавався собі багатогранним