Якщо я колись закохаюсь раптово і невідворотньо,
Ти раптом мене згадаєш, як буде тобі самотньо.
І хоч мене поряд не буде, ніколи, не те, що сьогодні,
Я щира! Тільки не в тому, щоб гріти чужі долоні.
А зараз так просто треба, болять усі ноти досі.
Болить і земля, а небо рятунком мені здалося.
Якщо ж я колись закохаюсь і матиму руки зігріті,
Ти раптом мене згадаєш, як найщасливішу в світі.
автор: Юля Миргородська
